Перед початком читання рекомендується ввімкнути цю музику, але вимкнути після прочитання передостаннього абзацу цієї стаття:

На світанку лагідні літні промені ковзнули по його обличчю і жахи минулої ночі про хвору дружину і зруйновану сім’ю відійшли у минуле. Натомість прийшов новий день, у якому Генрі чекали ті самі клопоти, що й учора: обхід території у підзвітній йому ділянці заповідника десь у лісах Вайомінґу, прибирання за паскудними туристами і необмежене спілкування з дикою природою. Служба у Firewatch — не робота, а пісня!

Я чекав на Firewatch, як немовлята чекають маминої цицьки, як матері чекають листи сина з фронту, як пенсіонери чекають на пенсію. І коли гра вийшла, то багато в чому перевершила мої сподівання, хоч і не обійшлося без недоліків.

Firewatch — це передусім симулятор прогулянок (або обходу території). Однак на відміну від Dear Esther, у Firewatch є чим займатися, можна відчувати, що ти впливаєш на оточення і воно реагує на тебе. І на відміну від Ether One, у Firewatch мінливий світ — змінюється день і ніч, можна самостійно прокладати дорогу, а залежно від рівня пожежі у лісі змінюється і задимленість, і колір неба.

У багатьох симуляторах прогулянок зазвичай немає персонажів у кадрі і з Firewatch так само, проте ви ніколи не почуватиметеся самотньо у грі. Наглядач Делайла, безпосередній очільник головного героя, коментуватиме усе, що відбувається, ділитиметься особистими переживаннями, намагатиметься заспокоїти Генрі у бентежну мить чи розкрутити його на відвертий діалог. І хоч від її факання та дікання вуха в’януть, проте це додає жінці певного шарму і реалізму.

Та й сам Генрі — не німа камера без рук і ніг, що просто ширяє над порожніми декораціями, доки гравець намагається з’ясувати, що тут сталося. Це жвавий персонаж із виразним характером і дитячою цікавістю до таємниць. Разом із Делайлою він намагається пережити трагедію, що спіткала його сім’ю. Іноді очільниця виступає йому другом, іноді ймовірною коханкою, а деколи сестрою. Спектр стосунків між двома головними персонажами дуже багатий і надзвичайно цікаво спостерігати за їх розвитком, що подається простими діалогами, у яких часом можна обрати альтернативні варіанти відповіді.

Firewatch — це не притча і не посібник з виживання, це всього лиш візуалізований щоденник людини, що провела одне літо на самоті у дикій природі. Щоби гратися, потрібно розслабитися, віддатися на волю неквапливого ритму подій. Не поспішати і уважно роззиратися. Чимало дрібниць можна проґавити, якщо просто бігти стежкою до місця призначення. Це ніяк не вплине на проходження, але багато важливого залишиться поза увагою.

Це доволі доросла гра, яка пояснює, що в житті трапляється лайно і часто винних знайти неможливо. І навіть у затишному куточку планети, від краси якого хочеться кохати і творити, може статися жахлива трагедія. Кожен переживає свої біди по-своєму, але щоби жити, потрібно рухатися далі, тож ви затискаєте лівий стік чи клавішу W і продовжуєте вражатися красою Firewatch, доки персонажі параноїдально нагнітають стан справ.

Тут є інтрига, страшна таємниця, що грамотно подається протягом усієї гри але у фіналі виявляється доволі прозаїчною. Та це не позбавляє її потужного емоційного впливу і відчуття лиха, що зависло у повітрі.

Можливо, Firewatch трішки затягнута, бо половину часу доводиться витрачати на човниковий біг давно розвіданими територіями. І якби гра була трішки менш прекрасна, це могло би роздратувати, а так кожен пройдений кілометр у віртуальному клаптику заповідника — це насолода.

Ходіння, очевидно, — не єдина ігроладна можливість Firewatch. Тут вам і скелелазіння, і прокладання нових доріг сокирою, навігація з електронним компасом. Але найбільше вразила ігрова фотокамера, якою можна знімкувати світлини будь-де. На всю гру у вас є лише 17 кадриків і ви вільні фоткати, коли і що захочете. А можете взагалі не фоткати, ніхто не зобов’язує. Коли скінчиться гра і під ваш зажурений погляд поповзуть угору титри, паралельно з ними піде показ відзнятих вами фоток. Це неймовірне відчуття, немов справді згадуєш по світлинах моменти з власного літа, проведеного у Вайомінґу. Ба більше, після цього можна замовити роздрук світлин у самих розробників за 15 доларів і вони надішлють їх вам додому у фірмовому конверті. Ось як вийшло у мене:

Після Firewatch хочеться витягнути припорошене туристичне спорядження і гайнути кудись у Карпати, потоптати вузенькі стежки, зустріти світанок на Ґорґанах, відчути прохолоду води у Бербенескулі і приємну втому від багатогодинного переходу через гори. Незалежно від того ходите чи не ходите ви в походи раджу придбати гру і пропустити через себе усю її красу. Такий досвід зцілює душу і налаштовує на позитив у житті.